εὔϐως

Εὐϐώτης

εὐγαθής
Εὐ·ϐώτης, acc. -ην (ὁ) Eubôtès, h. Nonn. D. 32, 227 ||
E Dor. Εὐϐώτας, Xén. Hell. 1, 2, 1.
Étym. εὖ, βοώτης.