ἐξουδενωτής

ἐξουθενέω-ῶ

ἐξουθένημα
ἐξ·ουθενέω-ῶ, c. ἐξουδενέω, Spt. 1 Reg. 2, 30 ; 8, 7 ; 3 Par. 26, 16 ; Prov. 1, 7 ; etc. ; NT. Luc. 18, 9 ; 23, 11 ; 1 Cor. 1, 28 ; Jos. B.J. 6, 54.
Étym. ἐξ, οὐθείς.