γρυπότης

1 courbure crochue (d’un bec, Plut. M. 994f ; d’un nez aquilin, Xén. Cyr. 8, 4, 21) ; p. opp. à σιμότης, Xén. Cyr. 8, 4, 21 ; Arstt. Rhet. 1, 4, 12 ||

2 p. ext. courbure, en gén. Plut. M. 641d.