ὁμήγυρις

ὁμήθεια

ὁμήθης
ὁμήθεια, ας (ἡ) action d’habiter ou de vivre ensemble, intimité, Opp. C. 4, 2 ; au pl. Man. 6, 188 ||
E Ion. -είη, Man. l. c.
Étym. ὁμήθης.