ἀφρόνιτρον

ἄφροντις

ἀφροντιστέω-ῶ
ἄ·φροντις, ιδος (ὁ, ἡ) [ῐδ] sans souci de, gén. Eur. fr. 76 (Plut. M. 34b) ; Plut. M. 45d ; abs. Plut. M. 792b (acc. ἄφροντιν) ; Luc. D. deor. 24, 2.
Étym. ἀ, φροντίς.